Директива ЄС 2003/87. Екологія по-європейськи.

Підписавши Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом, Україна взяла на себе низку зобов’язань щодо адаптації законодавства України до вимог Директиви ЄС 2003/87 від 13.10.2003 «Щодо підстави схеми для зменшення викидів в атмосферу парникових газів, торгуючи в межах Співтовариств викладено у додатку ХХХ Угоди.
Взяті зобов’язання

Впровадження Директиви ЄС 2003/87 передбачає, що протягом 2-х років після підписання мали бути впроваджені такі положення:

• Прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу (органів);
• Встановлення системи визначення відповідних споруд / установок та парникових газів (Додатки I та II);
• Розробка національного плану розподілу квот між заводами/комплексами (ст. 9);
• запровадження дозвільної системи на викиди парникових газів та на квоти, які будуть продаватися на національному рівні між заводами/промисловими комплексами в Україні (ст. 4 та 11-13);
• Створення системи моніторингу, звітності, здійснення перевірок та належного впровадження, а також процедури консультацій з громадськістю (ст.9, 14-17, 19 та 21).

Іншими словами, у 2016 році в Україні мала бути впроваджена система торгівлі викидами парникових газів (далі – УСТВ), аналогічна за своєю побудовою та документальним опрацюванням найстарішої у світі Європейської системи торгівлі (далі – ЕСТВ).

Законодавча база

12 грудня 2019 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 377-IX «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», який передбачає створення в Україні правових та організаційних засад для функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Також законом передбачено основні аспекти надання адміністративних послуг у цій сфері та зазначено права та обов’язки оператора та верифікатора. Для порушників закону передбачено спеціальну адміністративну відповідальність.
Закон набуде чинності навесні 2020 року і застосовуватиметься з 1 січня 2021 року. Для створення УСТВ Україна планує розробити окреме законодавство, засноване на даних за період не менше трьох років дії Закону.

Угода про асоціацію передбачає одночасне впровадження всіх елементів системи торгівлі викидами, а саме: дозвільної частини, моніторингу, звітності, верифікації, розподілу квот між установками, державного екологічного нагляду та накладення санкцій.
Україна розробила послідовність дій щодо впровадження УСТВ – першим етапом впроваджується система моніторингу, звітності та верифікації, пізніше буде впроваджено решту складових системи торгівлі викидами.

Небагато фактів

Якщо звернеться до Національного кадастру викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні, то структура викидів парникових газів у 1990-2017 роках. по секторах (без урахування сектора землекористування, зміни у землекористуванні та лісовому господарстві (ЗІЗЛГ)) виглядає так:
Усього викинуто (без урахування сектора ЗІЗЛГ), Мт СО2екв. – 320,6
Енергетика – 182,8 (57%)
Транспорт 34,9 (11%)
Промисловість – 51,8 (16%)
Сільське господарство – 38,9 (12%)
Відходи – 12,2 (4%)

Пробні проекти

У 2018 році в Україні в рамках проекту Світового банку «Партнерство заради ринкової готовності в Україні» за участю національних технічних експертів компанії ТОВ «Технічні та управлінські послуги» було реалізовано пілотний проект із проведення пробних верифікацій на шести підприємствах гірничо-металургійного комплексу (ПАТ «ЗАПОРІЖЕННЯ », ПрАТ «ЗАПОРІЖКОКС», ПрАТ «Центральний ГЗК», тощо), який допоміг оцінити готовність майбутніх учасників УСТВ до, як мінімум, вимог ухваленого Закону (на той момент ще проект № 0875) та визначити (виявити) напрями , в яких їм доведеться ще попрацювати.

Які вигоди отримаємо?

Україна виконає взяті зобов’язання за міжнародними договорами. Для підприємств же участь у системі торгівлі викидами дасть змогу отримати додаткові кошти від продажу дозволів на викиди, які були зекономлені внаслідок зниження кількості викидів парникових газів під час модернізації виробництва, накопичити дозволи на викиди та використовувати їх у майбутньому для своїх потреб, підвищити ефективність використання ресурсів. , підвищити енергетичну безпеку підприємства, отримати прозору систему моніторингу викидів, стати більш привабливими для інвесторів та замовників, у перспективі перейти на низьковуглецеві джерела енергії.

С. Івашина